Борис Олександрів(Грибінський)
Хто він був? Запитайте борів,
Запитайте вітрів Бористену
Засніженого грудневого дня 1979 року в Торонто загинув український поет Борис Олександрів. Йому виповнилося 58 років. Його життя обірвалося, коли він був справді у творчому розквіті.
Вже без нього вийшла книжка вибраних поезій (за цілих сорок літ: 1939 – 1979) «Поворот по сліду», що нею опікувалося Об’єднання українських письменників «Слово».
Добрий приятель поета – художник Мирон Левицький, – в чиєму оформленні з’явився «Поворот по сліду», писав у передмові до збірки, що автор устиг підготувати її до друку, здав у друкарню, а потім одержав звідти набір для остаточної коректури. Але настав той страшний день...
Гадається, що поет по-особливому ставився до майбутньої книги і з нетерпінням її чекав. Адже вона мала бути – і такою стала – справді репрезентативною і підсумковою в його творчій біографії. Одне слово, перше вибране. І в ньому відібрано – самим автором – усе найкраще, що вийшло з-під його пера.
У передмові до книги, яку з великим пієтетом до поета написав його приятель художник Мирон Левицький, було зроблено спробу окреслити місце автора в поезії, визначити «профіль» його лірики. «Поезія Б. Олександрова не належить до спонтанно-емоційних виявів, – пише М. Левицький. – Його творчість – це глибоко пережита і передумана лірика, сповнена спокійною мудрістю і зодягнута у філігранну форму поетичних картин, з дотриманням усіх норм поетики й літературної мови. Основним мотивом його поезій є туга за сонцем, тобто за батьківщиною. Поет знає, що він ніколи не повернеться на Україну, і саме тому він думкою на тій межі, якої не дійти»!