Як не забути хто ти є, коли народився і живеш у країні, що стала другою домівкою для твоїх батьків і дідів? Як пам'ятати про те, що ти українець, коли не знаєш рідної мови? Як зберегти традиції та ділитися культурою Батьківщини з тими, хто про неї навіть не чув?

Марші Скрипух довелось пройти через певні випробування, однак вона не забула про власне коріння. Сьогодні відома канадська письменниця відкриває світові загублені клаптики історій українських емігрантів, та що українці знають про неї?

Народившись, у сім’ї емігрантів, вона не розмовляла українською. Хоча, її мати і не була проти вивчення культури та мови України, батько одного разу сказав «Я не хочу цього для моїх дітей. Я хочу щоб вони були канадцями». Отож маленька Марша зростала у провінції Онтаріо без знань про власне коріння.

У молодшій школі, вона була однією із найрозумніших дівчаток аж до того, як провалилася під час вступу у 5 клас. Дівчинка мала проблеми із читанням. «Це не дислексія, але щось на кшталт цього. Я могла читати слова, дивлячись на них, однак не вимовляти»- каже Марша. 

Марша(з правого боку) у дитинстві з друзями

Та дівчина вирішила за будь-яких обставин побороти цей недолік. Вона знайшла найтоншу книгу у місцевій бібліотеці та за рік її прочитала. Саме «Пригоди Олівера Твіста» так зацікавили майбутню письменницю, що вона зрозуміла, чим хоче займатися.

У старшій школі Марша почала писати статті для шкільної газети, особливо вона полюбляла сатиру, через що часто потрапляла у неприємності. Згодом вступила до університету Західного Онтаріо, де не тільки здобула диплом з відзнакою, але й твердо вирішила стати письменницею.

Багато хто не розділяв її думки. Батько наполягав, що треба шукати справжню професію, а після завершення університету 1978 дівчина не змогла знайти роботу і влаштувалася у відділі з продажів. Через три роки вона одружилась із українцем і деякий час не працювала. Виховуючи маленького сина, Марша писала відгуки і рецензувала багато книг, почала власний рукопис «Тіні у піску».

На жаль «Тіні» не згодились друкувати жодна зі 100 редакцій, куди Скрипух відправляла свій твір. Та молода письменниця і тут проявила наполегливість. Вона усвідомила свої помилки, сприйняла критику. Наступна книга під назвою «Срібні нитки» зацікавила видавців. Вона вийшла друком 1996 року і розповідала про життя українців Марії та Івана, які виїхали до Канади у пошуках кращої долі.

Ця тема була обрана не випадково. Марша вирішила дослідити історію країни, що була Батьківщиною її дідуся та бабусі.
Вона і сьогодні розкриває епізоди із історії України, які раніше приховувалися або неправильно тлумачилися. Нещодавно, письменниця розповіла про інтерновані табори, що існували у Канаді, про долю її діда, Джорджа Форчука, який зміг втекти звідти.

Марша Скрипух - це приклад того, як стійке бажання і терпіння можуть втілити у життя будь-яку мрію, головне працювати над нею кожного дня. Тож впевнено крокуйте до своєї мети, як це робить Канадка українського походження – Марша Скрипух!