Василь Курилик: митець, що увічнив

історію еміграції українців до Канади

Але ж то Бог є автором мистецтва, а людина – Божою слугою.   В.Курилик

         Українська еміграція до Канади розпочалася в останньому десятиріччі XIX століття і проходила декількома хвилями. Зубожілі селяни з Буковини, Галичини, Закарпаття, що перебували під владою Австро-Угорщини, боярської Румунії, тікаючи від бідності і безвиході, шукали кращої долі за океаном, зокрема в Канаді. Їх шлях був важким і тернистим, сповненим невідомості, часто – зневіри. Чужина була суворою до емігрантів, не гарантувала щастя, губила мрії в безлюдних канадських просторах. «По Канаді ходжу, сумний я завсіди: Сімсот кілометрів сусід й від сусіди» (з емігрантської пісні «По Канаді ходжу та й думку думаю»).

Водночас еміграція сприяла міжнаціональним культурним контактам, формуючи особливу ментальність людей, загострене відчуття патріотизму і духовного зв’язку з рідною землею, національного самоусвідомлення. Зрештою культура українського народу стала «складовою частиною загально-канадської культури, вона є культурою канадських піонерів Заходу Канади і їхній культурний вклад є відомим у цілій Канаді» (з виступу української делегації перед Королівською комісією, Торонто, 1965).

Одним з носіїв української культури, генієм і творцем зі світовим ім’ям був виходець з Буковини Василь Курилик(William Kurelek).

Народився майбутній художник 3 березня 1927 року на батьківській фермі неподалік від Едмонтона, провінції Альберта, в родині Марії Гуцуляк та Дмитра Курилика, який переїхав до Канади після Першої світової війни. Піонерами-поселенцями були дід і бабця Василя (по матері), які емігрували до Канади у 1986 році з буковинського села Борівці.

У 1934 р. сім’я переїхала до містечка Стоунволл провінції Манітоба, де Василь пішов до місцевої школи. Саме тоді він створив свою першу серію малюнків про історію Канади. 1942 р. юнак вступив до середньої школи у місті Вінніпег, а вже у 1949 р. отримав диплом бакалавра Манітобського університету. У 1950 р. вступив до мистецького коледжу в Торонто. Його уроки проходили у відомих вчителів – художників Фреді Гайтена, Карла Шейфера та Еріка Фрефелда, під впливом яких і відбулося становлення молодого художника. Твердо обравши творчий шлях художника, Василь продовжив навчання у коледжі Мехіко (Мексика) у школі Сан Мігель де Алєнде, де часто хворів та бідував. Саме тоді він створив полотно «Портрет художника як молодої людини». Провчившись там рік, повернувся до Канади.

У 1952 р. художник поїхав до Монреаля, згодом – Лондон, Париж, Відень. Особливо глибокі враження на митця справили роботи Пітера Брейгеля, вплив якого помітний у подальшій його творчості. На жаль, постійне перебування у пошуках себе, побутова невлаштованість призвели до глибокої депресії митця. Лікувався в Англії. За словами самого Курилика, терпіння повернуло до нього Бога.

У своєму одужанні художник побачив Боже провидіння і вирішив проілюструвати Євангеліє. Він вирушив до Єрусалима. Три тижні, проведені на Святій Землі, лягли в основу автобіографії Курилика «Зі мною ще хтось».

Повернувшись до Канади, художник твердо вирішив написати велику серію картин про діяння раннього християнства на землі під назвою «Страсті Христові».

 Робота над величезним циклом робіт (всього 160) тривала три виснажливих роки. Глибина драматизму зображених подій була високо оцінена мистецькою громадськістю. У 1971 р. відкрився музей і галерея Колянківських у Ніагара-Фоллс, який став постійною домівкою для картин із циклу «Страсті Христові».

Понад 4 тисячі робіт митець присвятив історії українських поселенців в Канаді. Серед них є видатна серія «Український піонер». Цей твір складається із шести полотен, де відображена ціла епоха еміграції українців до Канади, адаптування їх до життя на чужині. Ці твори не лише демонструють основні етапи та напрямки діяльності українських емігрантів, складні соціально-економічні умови перебування їх за кордоном, вони є виразником національного менталітету українців.

У 1970 р. на запрошення спілки художників України Василь Курилик з групою митців Канади і Сполучених Штатів Америки відвідав Україну – край, де народилися його батьки, звідки прийшла в Канаду українська культурна традиція. Митець побував у буковинському селі Борівці. Ці короткі відвідини справили на нього дуже сильне враження.

Розповідають, що коли художник вдруге відвідав рідне село, вже будучи важко хворим, впав лицем до землі і, дивлячись на перелякані обличчя рідних, пояснив: «Ні, мої рідні, все в порядку. Я просто хочу начутись запаху рідної землі. Вона має свій особливий запах. Тут я шукаю свого коріння…». В селі Борівці він зробив понад 100 рисунків. Деякі з них завершував вже після повернення у Канаду в останні дні свого життя. Помер Василь Курилик 3 листопада 1977 року.

При житті художника відбулося понад 30 персональних виставок у галереях Канади, в Лондоні, експозиції в Індії, південній Африці, Гонконгу. Твори Василя Курилика знаходяться в музеях Нью-Йорка, Філадельфії, Монреаля, Вінніпега, Едмонтона. Фреска «Український піонер» знаходиться у постійній експозиції в парламенті Канади. Окремі полотна митця зберігаються у Національному музеї Т.Шевченка (Київ). Удостоєний Ордена Канади (1976).

Столяр Маріанна